Щодо вирішення питання про зняття з реєстрації місця проживання
До відділу «Михайлівське бюро правової допомоги» Мелітопольського місцевого центру досить часто звертаються з питанням зняття з реєстрації осіб, які не проживають в житловому будинку/квартирі. За звичай ситуація потребує вирішення в судовому порядку, оскільки носить примусовий характер. Про можливості реалізації даної процедури та її наслідки консультує начальник відділу Гуменюк Юлія.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
• заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
• судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
• свідоцтва про смерть;
• паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
• інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Виходячи з цього особа може добровільно звернутись до центру надання адміністративних послуг для зміни місця реєстрації. Однак, якщо особа не проживає на території населеного пункту, області чи, навіть, України, а надто коли зв'язок із нею втрачено, питання слід вирішувати в судовому порядку.
Найкращим, на мою думку, варіантом вирішення проблеми є визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням. При чому це право можуть втрати як орендарі та особи, які проживали в будинку/квартирі за усною домовленістю з власником так і члени родини власника.
Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до статті 156 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Таким чином, коли член сім’ї без поважних причин понад один рік не проживає в житловому приміщені та не бере участь у витратах по утриманню будинку (квартири), а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення в такому випадку власник житла має право звернутися до суду з позовною заявою про визнання члена своєї сім’ї таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням.
Такий позов до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Варто звернути увагу, що норма про визнання особи такою, що втратила право користування житлом може бути реалізована за наявності двох обов’язкових складових, які повинні бути доведені під час судового розгляду.
По-перше, це термін не проживання в житловому приміщенні понад один рік.
По-друге, це те, що особа не проживає за адресою своєї реєстрації саме без поважних причин. В разі їх поважності, наприклад, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, суд може продовжити пропущений строк і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доказами про не проживання члена сім’ї можуть бути будь-які фактичні дані, зокрема:
• пояснення свідків, котрі підтвердять в суді факт не проживання особи в житловому приміщенні.
• акти про відсутність члена сім’ї протягом одного року за місцем проживання (для багатоквартирних будинків – складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах – квартальними комітетами).
• довідки відділення поштового зв’язку про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім’я чи особисте листування із якого вбачається, що особа дійсно змінила місце проживання.
• інші докази зокрема: утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.
Крім цього, за подання позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням до суду необхідно сплатити судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі :
• за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява подається до суду (для прикладу, з 1 січня 2019 року ставка судового збору в цій категорії справ становить 768 грн. 40 коп.).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Після розгляду справи і задоволення позовної заяви про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням, власнику житлового приміщення необхідно отримати рішення суду котре набрало законної сили та звернутись із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до центру надання адміністративних послуг до якої додати відповідне рішення суду.
За консультаціями з будь-яких правових питань звертайтесь до відділу «Михайлівське бюро правової допомоги» Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: смт. Михайлівка, вул. Святопокровська, 4а та за телефоном 0613220733.
