Правопросвітницька кампанія "Відповідальне батьківство"
З 11 березня по 31 грудня 2019 року проводиться Правопросвітницька кампанія "Відповідальне батьківство" загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», мета якої - інформування батьків щодо: розміру, підстав та порядку нарахування аліментів; нових правил виїзду з дитиною за кордон; порядку отримання податкової знижки на навчання, інших стимулів та гарантій; порядку отримання послуги "Муніципальна няня".
Відділ «Михайлівське бюро правової допомоги» Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає інформацію про основні права та обов’язки батьків щодо дітей.
Права й обов’язки батьків поділяються на немайнові та майнові. Очевидно, що немайнові права батьків щодо дітей є ширшими, ніж майнові, і потребують особливо регулювання законом.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому законодавством.
Нижче наводиться перелік основних немайнових обов’язків батьків:
1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо.від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Таким чином, саме факт батьківства породжує відповідні права й обов’язки, і такі права й обов’язки не пов’язані з проживанням однією сім’єю чи в шлюбі
2. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Якщо ж мати й батько не перебувають у шлюбі, то такий обов’язок має лише мати дитини. Хоча, як ми знаємо, деякі батьки таким обов’язком нехтують, і на превеликий жаль, залишають своїх дітей у пологових будинках. І жодної санкції за порушення згаданого обов’язку закон не встановлює. Навіть в окремих випадках закон дозволяє в окремих випадках не виконувати цей обов’язок: дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров’я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Якщо батьки не хочуть забрати дитину, то закон дає таке право іншим родичам (з дозволу органу опіки та піклування)
3. Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
4. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків (якщо мати та батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їх згодою. У разі відсутності згоди спір вирішується органом опіки та піклування або судом. По-батькові дитини, визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
5. Батьки зобов’язані піклуватись про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
6. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
7. Батьки зобов’язані поважати дитину.
8. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
9. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
10. Забороняється фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Наводимо перелік основних немайнових прав батьків і дітей:
1.Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
2.Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (дитсадки, школи, табори відпочинку і т.п.)
3.Батьки мають право обирати форми і методи виховання, крім тих, які суперечать закону.
4. Дитина має право противитись неналежному виконанню батьками свої обов’язків щодо неї.
5. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
6. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне право спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
7.Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатись до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина та дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень
8. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тих із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
9. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, які мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутності іншої особи. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
10. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
11. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня особа (до 14 років) проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої особи від будь-якої особи, яка тримає її в себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини й переданні її батькам чи одному з них, якщо буде встановлено що це суперечить інтересам дитини.
Нижче наведено перелік основних прав батьків і дітей на майно:
1. Кожна сім'я має у власності певне майно. Це можуть бути будь-які речі, грошові кошти, нерухомість, транспортні засоби, засоби виробництва. Головним його призначенням є задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб членів сім'ї. Відповідно до статті 173 Сімейного кодексу, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
2. Майно, придбане батьками чи одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки , книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) є власністю дитини.
3. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок іхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
4. Батьки зобов’язані передати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
5. Батьки управляють майном, належним малолітній (до 14 років) дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки на мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо майнових прав дитини: укладати договори, які підлягають нотаріальному засвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі щодо поділу чи обмну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовитись від майнових прав дитини.
6. Статтею 180 Сімейного кодексу передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина.
Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати.
Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Отримати більш детальну консультацію можна звернувшись до відділу «Михайлівське бюро правової допомоги» смт. Михайлівка, вул. Святопокровська, 4а, тел. 0681891667, (06132) 2-07-33.
